День пам’яті жертв фашизму - це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в Другій світовій війні: мільйонів солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше - мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб та від голоду.

Україна – одна з країн, найбільш постраждалих від фашизму в роки Другої світової війни. Понад 8 мільйонів українців були вбиті, померли від поранень та голоду, зникли безвісті у ті жахливі роки.

Війна прийшла на українські землі 1 вересня 1939 року – разом із першими німецькими бомбами, що впали на Львів, а 22 червня 1941 року бомбили Київ. І лише 28 жовтня 1944 року війна полишила Україну. Український напрям був головним на «Східному фронті» - в різний час від 50 до 75 % всіх дивізій вермахту і половина всіх радянських сил діяли саме на Україні. Близько 7 мільйонів українців воювали із гітлерівською Німеччиною та її союзниками, і внесок наших співвітчизників у перемогу над фашизмом був одним із визначальних. Кожен другий загинув на радянсько-німецькому фронті, кожен другий з тих, хто залишився живий, став на все життя інвалідом. У партизанських формуваннях завершили свій життєвий шлях від 40 до 60 тис.

Схилімо голову...

Наче птахи летять невблаганно літа,

Залишають свій стрій дорогі ветерани.

У минуле пішла найстрашніша війна,

Та про неї постійно нагадують рани.

З кожним роком все менше і менше стає

Тих людей, які нам здобули Перемогу.

Лише пам'ять забути про них не дає,

Пам’ятаймо про них і молімося Богу.

Нехай Вічні вогні на могилах горять,

Перед ними завжди на коліна ставайте.

Пам’ятайте живих і померлих солдат,

Схиліть голови – шану віддайте!

                                    Віталій Назарук