Чорнобиль… Скільки б не минуло років – це слово полум’янітиме в нашій пам’яті чорним вогнищем скорботи. Чорнобиль опалив землю і душі мільйонів українців, залишивши за собою руйнівний слід.

І тепер не лише в квітневий день 26 числа, а і в грудні вже стало доброю традицією вшановувати пам'ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від атомного лиха. Адже саме в цей день, 14 грудня, було завершено будівництво саркофагу Чорнобильської АЕС.

Минули роки, та в наших серцях досі звучить відлуння тих трагічних подій. Ми ніколи не забудемо про самопожертву героїв, які пройшли через усі кола ядерного пекла задля збереження життя і здоров'я прийдешніх поколінь.

Вшановуючи учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих героїв і віддаємо данину пошани всім ліквідаторам аварії, які, рятуючи українців, а також народи інших країн від ядерної небезпеки, жертвували найдорожчим – своїм здоров’ям і життям.

Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир, спокій і процвітання.

МИ РЯТУВАЛИ СВІТ

В Чорнобиль нас покликала сурма.

Пішли полки в бузковий первоцвіт.

Щоб не настала ядерна зима,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

Хоч знали всі, що далі – небуття,

І може, це останній наш політ,

Та щоб не зникло на Землі життя,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

Нас захищав від стронцію погон,

Очей коханих чисті озерця.

Проліг між смертю і життям кордон

Через солдатські молоді серця.

Вирує знов заквітчана весна,

Як і тоді, вже понад двадцять літ.

Свою ми чашу випили до дна –

 Ми там були, ми рятували світ!